Я була щиро здивована тим, наскільки привітними і гостинними були чехи. Звичайно, мовний бар’єр – одна з найбільших проблем, з якою доводиться стикатися при переїзді до нової країни, і я не буду брехати, що спочатку було важко не розуміти нікого. Будучи вкрай незалежною, мені пощастило знайти свою першу і, на щастя, єдину роботу всього за два тижні після переїзду до Праги. Моєму хлопцю пощастило мати стабільну роботу під час зміни місця проживання. Через деякий час після того, як ми оселилися, почали з’являтися перші побоювання. Раптом я не зможу правильно зрозуміти своїх колег? А раптом через це погано виконуватиму свою роботу? Я не хотіла постійно просити їх переходити на англійську, поки не адаптуюся. Саме тоді я зрозуміла, наскільки дивовижні люди тут працюють. Вони не тільки були надзвичайно доброзичливими та привітними, але й намагалися частіше використовувати англійську мову, поки я не опанувала чеську настільки, щоб могла розуміти їх. На мій подив, це сталося досить швидко, і через рік я вже все почала розуміти. І все ж, мені дуже подобається наше міжнародне середовище!

Біженці повинні триматися разом, чи не так?

Не тільки мої колеги здивували мене своєю відкритістю та готовністю допомогти, але й усі чехи – принаймні ті, що мене оточували. Моя посада навіть не існувала в С3 до того, як я почала працювати! Ще більше мене здивувала енергетика, яку я відчула від своїх співвітчизників-українців, котрі переїхали і почали своє нове життя в Празі.

Спільнота завжди була важливою для мене, тому я охоче спробувала налагодити зв’язок з моїми співвітчизниками. Я сподівалася, що це допоможе мені трохи менше сумувати за домівкою. Мені здавалося, що ми, біженці, завжди повинні триматися разом. Що ж, незабаром я стикнулася з суворою перевіркою реальності. Не зрозумійте мене неправильно, я розумію тиск і стрес, пов’язані з тим, що доводиться залишати свій дім і починати нове життя в чужому середовищі. Проте я відчула стільки смутку, заздрощів, а, іноді, навіть агресії – особливо між українцями, які живуть тут вже давно, і тими, хто щойно переїхав сюди. Тим не менш, я здобула кілька нових друзів як серед українців, так і серед чехів.

Країна можливостей

Прагу можна полюбити за багато речей. Затишні кав’ярні, мальовничі вулички, жвава стартап-спільнота, багата історія та культурний бекграунд. Життя в самому серці Європи відкриває безліч можливостей для розвитку бізнесу, і тут набагато легше зорієнтуватися. Якщо вас цікавить світ інформаційних технологій, маркетинг або медіа, Прага може багато чого запропонувати. Однак Чехія відрізняється не лише від України, а й від інших європейських країн. Діджиталізація повільно приходить до Праги, тому багато речей, які полегшують життя, тут ще просто не існують. Наприклад, звичної для мене вдома системи електронного документообігу. Це не кінець світу, але це може виснажувати.

Спокійне середовище як найвища нагорода

Для мене найважливішою річчю завжди була можливість вибору. Можливість вільно вирішувати, чого я хочу для себе. У кожному місці є щось, чим можна насолоджуватися, за що варто боротися або на що можна поскаржитися. Чим більше я думаю про час, проведений у Празі, тим більше розумію, наскільки тут спокійне життя. Ти можеш обрати те, чим хочеш займатися, зосередитися на цьому, і, якщо ти справді намагатимешся, то можеш досягти своїх цілей. Звичайно, не все ідеально, але тобі не потрібно постійно хвилюватися про те, чи прокинешся ти вранці. Як ви розумієте, це справді безцінно.