Оксана Бреславська: Діти не повинні забувати, хто вони і звідки родом

Ми виходимо з автобуса перед лікарнею Томайєра і прямуємо до житлового масиву Крч, повного класичних багатоквартирних будинків 60-х і 70-х років. В одному з них має бути школа – а саме, українська школа. Заходимо до будинку № 25 – темно. Оксана Бреславська піднімає слухавку і рятує нас. З посмішкою відчиняє двері на першому поверсі, і ми справді потрапляємо до школи. Чому учбовий заклад знаходиться саме тут?

Організація «Дітям України» допомагає українським дітям, які опинилися в Чехії внаслідок війни. Школа цієї організації є ідеальним місцем для дітей, батьки яких не знають, коли повернуться в Україну. Школа поважає українську систему освіти, тому діти можуть безперешкодно продовжувати навчання після повернення на батьківщину. Водночас, вони вивчають чеську мову. Оксана живе в Празі вже понад 27 років. Вона живе цією організацією. Оксана вкладає в школу власні фінанси та весь свій вільний час.

Ви не є вчителькою. Як виникла ідея української школи?

Передусім на початку війни була потреба в допомозі. Ми з родиною думали про те, як можемо долучитися до цього. Я люблю дітей, тому ми створили дитячі ігрові кімнати. Ми почали з бібліотеки і думали, що робити далі. Нам хотілося знайти більший простір, де діти з України могли б бути разом. Основна ідея полягала в тому, щоб витягнути їх з домашнього середовища, щоб вони не мусили цілими днями слухати мамин плач.

Ви переїхали сюди з бібліотеки – до Праги 4?

Не відразу. Cпочатку нас відвідувало до 280 дітей. У нас було 4 орендовані приміщення у різних частинах Праги. Від самого початку нам допомагали школи св. Августина і новий PORG. Церква навіть надала нам приміщення на вулиці Кржижикова. А тепер ми тут – у Празі 4, в офісному приміщенні. Минулого року ми користувалися ним безкоштовно завдяки нашим спонсорам, тепер мусимо платити.

У вашій школі зараз навчається більше сотні дітей.

Так, 89 дітей ходять до школи та 28 – до дитячого садка. Це ті діти, які не потрапили до чеських шкіл. Другою умовою прийому до нас є підтверджений статус біженця. У школі ми навчаємо за українською програмою. Є діти, які офіційно відвідують українську школу і беруть участь у заняттях онлайн. Для того, щоб вони не були вдома наодинці без мами, яка на роботі, вони тут, і ми їм допомагаємо. Діти отримують від нас оцінку, на основі якої українська школа потім видає їм табель успішності. Однак, наші можливості обмежені через простір – в одному класі може навчатися максимум 12 дітей.

Як ви знаходите кошти на утримання школи?

Нам дуже допомагає організація «Людина в біді». Ми вже отримали від неї понад мільйон чеських крон. Це був один із перших спонсорів, який з нами зв’язався. На даний момент ми отримуємо фінансування, в основному, завдяки грантам. Наприклад, ми виграли грант від мерії Праги на викладання чеської мови протягом 4 місяців. Однак, спонсорів вже не так багато, хоча ми все ще потребуємо допомоги.

Хочете допомогти «Дітям України»? Ви можете надіслати фінансовий внесок за допомогою QR-коду (відкритий рахунок: 6203118399/0800). Якщо ви хочете надати матеріальну допомогу, зв’яжіться з Оксаною особисто. Наразі організація найбільше потребує комп’ютерів та іншої техніки.

Чи легко ви знайшли викладачів?

Так, знайти педагогів не було проблематично. Наприклад, мені потрібні були викладачі чеської та англійської мови, і за ніч відгукнулося 50 кандидатів. Зараз у нас працює 22 вчительки. Діти отримують дуже якісну освіту. З ними також викладає професор з університету. Навіть в Україні ніхто не має доступу до таких можливостей.

Ви хотіли б відкрити акредитовану чесько-українську школу.

Я мрію про таку школу. Ми над цим працюємо, я вже розмовляла з Міністерством освіти. Я обов’язково подам заявку, але, на жаль, вони не зможуть затвердити її до наступного року.

Чи згадуєте ви з дітьми про домівку – Україну?

Ніхто не знає, як довго діти тут перебуватимуть і чи повернуться додому. Тому ми намагаємося зберегти українські традиції та звичаї. Хочемо, щоб українська культура не згасала серед них, щоб вони знали, звідки вони родом. Нещодавно до нас приїжджали українські футболісти, які перемогли в Празі Македонію. Вони спілкувалися з дітьми та їхніми батьками. Окрім української культури, ми також знайомимо дітей з чеською культурою. 11 листопада – День ветеранів війни, і ми поїдемо до Корженова. Минулого року ми з дітьми посадили там алею вдячності чеському народу. Кожне дерево має свою позначку з назвою, ім’ям дитини з Корженова, яка має за ним доглядати, та регіоном України, звідки родом дитина, яка посадила дерево. Тож ми поїдемо подивитись, як поживають дерева. Ми також святкуємо «душічки». Минулого року ми справляли День Святого Миколая. Є ще багато чого, ми завжди щось робимо з дітьми.

І ви також говорите з ними про війну.

Ми все ще пам’ятаємо про неї. До нас кілька разів приїжджали солдати, які зараз воюють там. Діти повинні знати, що відбувається вдома, і вміти справлятись із ситуацією. Вони залишили там своїх друзів і татів. Проте у нас є шкільний психолог, до якого вони можуть звернутись у будь-який час.

В організації «Дітям України» працюють дві вчительки чеської мови. Одна з них, Моніка Шпіркова, познайомила нас з тим, як відбувається викладання.

Як часто діти мають уроки чеської мови?

Діти вивчають чеську мову тричі на тиждень. У другій половині дня відбувається підготовка до вступних іспитів до чеських шкіл для старших учнів – вони обговорюють основи математики, фізики та хімії чеською мовою.

Ви раніше працювали в чеських школах викладачем чеської та англійської мов. Як вам вдалося налагодити заняття для українських дітей?

Спочатку це був один великий експеримент. Класичні підручники з чеської мови виявилися нефункціональними. У класі ми маємо дуже різнорідні групи дітей, які мають дуже різні знання. Хтось перебуває в Чехії місяць, хтось рік. Хтось закінчив курси чеської мови, хтось починає з нуля. Підготовка до уроків вимагає великих зусиль, і важко знайти єдину процедуру. Доводиться вигадувати, як працювати з одним матеріалом на різних рівнях.

«Спершу діти були налякані, засмучені, стривожені, не могли зосередитись. Зараз вони вже звикли до ситуації. Вони інтегровані, щасливі та розслаблені. Мене дуже зворушило одне домашнє завдання, де діти повинні були написати, чим їм подобається Прага. Коментарі були загалом позитивними і сповненими вдячності». – Моніка Шпіркова

Які матеріали ви використовуєте, коли класичні підручники не спрацьовують?

Я намагаюся висвітлювати ті дисципліни, які учні повинні опанувати відповідно до їхнього віку, якщо вони підуть до чеської школи. Для цього використовую матеріали з різних джерел. Користуюся підручниками, призначеними для прискореного навчання іноземців. Можу назвати, наприклад, Domino, Česky krok za krokem, Česky raz dva, Hezky česky, Česky levou zadní або Česky, prosím Start. Я також багато працюю з матеріалами, доступними в Інтернеті. Компанія META управляє порталом inkluzivniskola.cz, де можна знайти багато документів для завантаження. Вони також організовують семінари, які я відвідую. Портал umimecesky.cz пропонує багато інтерактивних ігор.

Який стиль викладання?

Головне правило – максимально спростити. Говорити легко, повільно, зрозуміло, використовувати зображення та розрізнювальні кольори. Ми працюємо в групах, граємо в пантоміму, пексесо і постійно використовуємо ігрові вправи – наприклад, стаємо в коло, кидаємо предмет і швидко повторюємо граматичні відмінки. Якщо дитина дуже талановита в чеській мові, вона може виконувати роль мого асистента і давати вказівки іншим. З дітьми я розмовляю лише чеською. Звичайно, мені довелося вивчити основи української, але я намагаюся уникати її на заняттях.

Як дітям вдається вивчити чеську граматику?

Для них це надзвичайно складно, тому ми вчимо її в контексті. Придумаємо якусь тему – наприклад, кіно. Що ми будемо робити? Що купимо? Хто піде з нами? На основі цих прикладів ми пояснюємо граматику. Ми також вклеюємо в зошити спрощені граматичні таблиці та огляди граматики – це дуже корисна практика. Я також співпрацюю з іншими вчителями. Коли вчителька української мови пояснює дітям якесь граматичне явище, я повторюю за нею, і ми робимо те саме чеською мовою. Ми намагаємося так співпрацювати, тоді дітям легше вчитися.

Діти мусять вчити латиницю. Чи це важко для них?

Вони плутають літери. Наше Y – це їхнє U. Проте вони опанували латиницю за 6 тижнів. Важко перестрибувати між латиницею та кирилицею, але вони швидко вчаться. Граматичні відмінки і відмінювання для них є проблемою – найгірше їм даються дієслова. Діти мають певний «недолік» через те, що перебувають в українському середовищі і розмовляють лише українською мовою. Тому вивчення чеської мови для них набагато складніше, ніж для українських дітей у чеських школах.

Чи бачите ви інтерес дітей до чеської мови?

По-різному. У деяких дітей зовсім немає мотивації. Вони не знають, як довго вони тут залишаться. Навіть їхні батьки не знають. У таких випадках треба розбудити в них мотивацію. Я їм кажу, що не важливо, як довго вони тут будуть, тому що чеська мова їм потрібна тут і зараз. Коли вони знайдуть друзів, вони повинні вміти з ними спілкуватися. Я кажу їм, що вони молоді, у них багато часу, щоб вчитися, і тому вони, ймовірно, будуть робити це краще і швидше, ніж батьки. Таким чином, вони зможуть допомогти їм пізніше. І, перш за все, я хвалю їх за найменші успіхи. 

Слідкуйте за школою «Дітям України» в Інстаграмі або Фейсбуці.

Інші статті на тему

Бажаєте щось додати?

Поділіться з нами темами, які вам будуть цікаві.