1. Що з приводу релігії?
Перше, на що я звернула увагу, коли почала жити у Чехії, – це релігія. Точніше, її відсутність у місцевій культурі. Більшість людей у Чехії не релігійні – частіше за все, це атеїсти чи агностики. Загалом, Чехія – одна з найменш релігійних країн Європи, але чехи схильні вірити в магію, астрологію та ворожіння, а не в церкву. Щодо України, то тут більшість населення – віруючі. Сьогодні 78% українців відносять себе до православних християн. В Україні поширена традиція ходити до церкви на Великдень, а також на основні релігійні свята.
2. У Чехії більш індивідуалістичне суспільство, аніж в Україні.
Звичайно, це не означає, що люди в Чехії схильні думати лише про себе. Здебільшого, мається на увазі, що чехи зазвичай не об’єднуються у групи, на відміну від українців. Крім того, люди частіше поважають особистий простір інших та не порушують їх кордонів. Українське суспільство є сумішшю індивідуалістичних та колективістських ідей. З часів Радянського Союзу українське суспільство, особливо старше його покоління, схилялося до колективізму. Однак, серед молоді все частіше трапляється індивідуалізм. Коли йдеться про мігрантів, можна часто спостерігати угрупування людей. Це особливо помітно у діаспорах українців за кордоном – Канаді, США, Польщі.
3. У Чехії головним видом спорту є хокей, в Україні – футбол.
Все просто – у Чехії ви повинні знати Давида Пастрняка та Томаша Гертля, в Україні – Андрія Ярмоленка та Віктора Циганкова. Хоча основні національні види спорту різні, Україна і Чехія мають дещо спільне – спорт є поширеним серед місцевого населення. Якщо ви живете в Одесі, то можете часто побачити бігунів на набережній біля моря вранці або тих, хто тренується на відкритих спортивних майданчиках, так само, як і у Празі ви побачите безліч людей, що бігають або займаються у тренажерних залах.
4. Хайкінг – популярний вид активного відпочинку для чехів.
Чим люди займаються у вихідні? В Україні зазвичай виїжджають на природу чи у межах міста на пікнік. У Чеській Республіці головним видом відпочинку є хайкінг. Чехи люблять вибиратися в дику природу парами, з друзями чи усією родиною. Часто – з наметами та великими туристичними рюкзаками.
5. Що мене здивувало найбільше – концерти та інші заходи у Чехії зазвичай проходять у будні дні.
В українських містах усі концерти, фестивалі та театральні вистави відбуваються у п’ятницю, суботу та неділю, за винятком літнього сезону. У Чехії концерти досить часто організовуються по понеділках, середах або у інші будні дні. Я вважаю, що це пов’язано з тим, що чехи більше насолоджуються життям, проживають його плавно та помірно. Так, більшість людей закінчують робочий день о 6-й годині і можуть провести вечір на якомусь заході. В Україні все завжди на бігу, багато хто працює ненормований робочий день, а гуляємо ми, в основному, у вихідні.
Два питання до політичного географа
У вересні 2022 року я зустрілася з політичним географом і університетським викладачем Михайлом Романцовим, який спеціалізується, зокрема, на історії міжнародних відносин. Ми обговорювали російсько-український конфлікт – і, з огляду на це, я поставила йому два запитання.
Чи повинні всі українці тепер розмовляти виключно українською мовою? Яким чином така зміна вплине на нашу культурну ідентичність?
Відверто кажучи, у мене немає чіткої відповіді. Однак, я вважаю, що кожній людині корисно володіти кількома мовами. У колишній Чехословаччині до 1945 року більшість населення могла розмовляти або, принаймні, розуміти німецьку мову. Після Другої світової війни близько 3,5 мільйонів німців покинули країну, навіть якщо вони були громадянами Чехословаччини. А разом з ними з країни зникла і німецька мова. Сьогодні нам було б вигідно знати цю мову, адже ми є сусідами і з Німеччиною, і з Австрією. Сподіваюся, що колись російська мова знову буде реабілітована. При цьому, однак, доцільним є те, щоб українська мова залишалася основною мовою в Україні.
Коли я почала вивчати чеську мову, то звернула увагу, що чеською мовою кажуть “на Україні”, а не “в Україні”. Ми, українці, сприймаємо це трохи образливо, адже перша фраза часто використовується росіянами для того, щоб показати свою зверхність і підкреслити, що Україна є таким собі острівцем, своєрідною окраїною Росії. Чи діє цей політичний контекст і в чеській мові?
Вітчизняні мовознавці та політологи активно обговорюють це питання, акцентуючи увагу саме на тому, чи має вищезгаданий прийменник образливий характер. Я особисто вважаю, що ні, і що його вживання склалося природно – адже ми теж говоримо “на Словаччині”, а не “в Словаччині”. І хоча ця фраза може бути неприємною для українського вуха, повірте, вона не має на увазі нічого поганого.
Михайло Романцов, к.т.н., доктор філософії
Політичний географ, педагог і публіцист. Працює на кафедрі політології Інституту політичних досліджень, факультету соціальних наук Карлового університету та у Празькому університеті Метрополітен. Пише до низки чеських періодичних видань. Закінчив педагогічний факультет, факультет мистецтв та факультет соціальних наук Карлового університету, автор численних публікацій. Вільно володіє англійською та російською мовами.
Чи помічали ви подібності або ж відмінності між українцями та чехами? Поділіться з нами своїми думками!
