Дівчина – одна з десяти героїв проєкту «Свіжі спогади: Погляд». Це 10-хвилинний чесько-український 360° VR-фільм про війну в Україні, який зараз демонструється в Центрі сучасного мистецтва DOX. «Цей фільм допоміг мені розбити ілюзію війни. Я відчув потребу розповісти людям про те, що відбувається в Україні», – каже Володимир Колбаса, співрежисер фільму родом з Полтави, на першому показі стрічки. Ко-режисер Ондржей Моравець додає: «Це важлива заява про жахи війни і символ солідарності, та сили цінностей. Наш проєкт показує світові, що немає місця диктаторським силам, і люди повинні зберігати це в своїй пам’яті».
Для Володимира зйомки фільму стали способом подолання травми війни. В інтерв’ю нижче він розповів більше про творчий процес роботи над проєктом.
На початку війни 24 лютого 2022 року ви перебували в Україні. Як виник ваш зв’язок з Чехією?
Це було досить несподівано. Я навчався в Міжнародній кіношколі в Кельні і закінчив її у 2020 році, за рік до початку війни. Там я отримав ступінь магістра, що спеціалізується на цифрових наративах. Моєю дипломною роботою була демо-версія VR-проєкту про затоплені села на Дніпрі під назвою «Вимиті на берег». Я подав його на кінофестиваль East Doc Platform ще до повномасштабного вторгнення, але не зміг представити його особисто, оскільки почалася війна. У той час я був в Україні, працював у волонтерському центрі. Я збирав гроші та організовував логістику з-за кордону для тактичних медичних засобів та деяких ліків, які на той час було важко дістати в Україні. У березні 2022 року зі мною зв’язалися з East Doc Platfrom і попросили презентувати мій проєкт онлайн. Чесно кажучи, я думав, що мого минулого довоєнного життя більше ніколи не буде, але погодився, нічого не очікуючи. Я презентував проєкт, але пояснив, що зараз він не на часі через війну. Натомість, я запропонував створити фільм про війну і розповісти історії людей, яких вона торкнулася. На East Doc Platform я також познайомився з Ондржеєм Моравцем. Йому сподобалася ідея нового проєкту, і він запропонував мені працювати над ним разом. Так ми і зробили. Ми почали роботу над проєктом дистанційно наприкінці квітня 2022 року.
«Свіжі спогади» – це відсилка до перформансу Марини Абрамович 2010 року під назвою «Художник присутній». 16 квітня 2022 року Марина Абрамович повторила свій перформанс у галереї Шона Келлі в Нью-Йорку на підтримку України.
У фільмі «Свіжі спогади» є десять головних героїв, і всі вони були зняті у своїх колишніх будинках, тепер зруйнованих бомбами. Чи були ви знайомі з усіма цими людьми до початку проєкту?
Ми нікого не знали. Однак, ми були знайомі з одним волонтером з Харкова, котрий допоміг нам знайти деяких персонажів. Частину людей ми просто зустріли на вулицях, коли досліджували місця зйомок.
Основні місця зйомок – Харків та село Циркуни, розташоване за 15 км від Харкова в бік Росії. Російські окупанти були в Циркунах вже о 5 ранку 24 лютого 2022 року, і село було миттєво окуповане. На щастя, під час зйомок «Свіжих спогадів» все було спокійно, і жодних прильотів тоді не було.
Зйомки розпочалися в жовтні 2022 року і тривали 3 дні. Команда складалася з трьох осіб: Володимира та двох операторів – Вартана Маркаряна та Вадима Махітки.
Ви з України, і багато ваших близьких друзів зараз воюють або поранені. Чи важко було знімати результати війни з емоційної точки зору?
Мені вдалося знайти певну рівновагу. Коли ми знімали, ми працювали. А коли ми працювали, ми були дуже зосереджені. Але ми також постійно слідкували за безпекою один одного, тому що під час зйомок легко про це забути.
Де можна переглянути «Свіжі спогади: Погляд»?
Чи можете ви зазирнути в очі тих, чиї домівки зруйнувала війна?
Відвідайте виставку в Центрі сучасного мистецтва DOX до 04 червня 2023 року та подивіться VR-фільм «Свіжі спогади: Погляд». Його зняли режисери Ондржей Моравець та Володимир Колбаса, а продюсером виступила творча студія Brainz Immersive.
У попередніх інтерв’ю ви згадували, що зйомки – це теж певна форма терапії. Як вам допоміг проєкт?
Це був важкий, але зміцнюючий життя досвід – особливо, подорожі в такі міста, як Харків. Коли розпочався конфлікт, я перебував у Полтаві, де взагалі не було чутно вибухів. Через кілька тижнів стало вже менш спокійно, але місто в цілому залишилося неушкодженим. До того, як я почав знімати фільм, то сприймав війну лише з точки зору безпеки моєї родини та друзів. Подорож допомогла мені розбити цю мильну бульбашку ілюзії війни.
Декому може бути емоційно важко дивитися «Свіжі спогади», в тому числі, біженцям з України.
Є лише одна порада – якщо важко, краще не дивитися. Наша головна цільова аудиторія не українці, а міжнародна спільнота. Звук також відіграє важливу роль у нашому фільмі. Ми спеціально вирішили не використовувати звуки сирен чи вибухів, а радше звуки спокійного та мирного життя. Це створює контраст і зменшує травматичність такого контенту для глядача.
Під час зйомок «Свіжих спогадів» виникло чимало труднощів. Володимиру та знімальній групі доводилося ховатись поза зоною досяжності камери. Вона охоплює 360 градусів, тому команді потрібно було пересуватися за кущами чи іншими об’єктами, щоб не бути поміченими.
Чи вважаєте ви, що мистецтво загалом і ваш проєкт зокрема можуть допомогти людям у всьому світі краще зрозуміти війну та її реальні наслідки?
Візуальне мистецтво – це мистецтво емпатії. Нашою метою в проєкті «Свіжі спогади» було посилити цю емпатію. Саме тому ми утрималися від використання діалогів у фільмі, а працювали лише з природними звуками. Це дає глядачеві можливість глибше відчути емоцію. Взагалі, мистецтво може допомагати людям боротися з травмами. Наприклад, у мене є друг, який воював у 2015 році в Україні і продовжує воювати зараз. Між 2015 і 2022 роками він створив успішний ІТ-бізнес, але у нього був важкий ПТСР. Він витягнув себе з цього стану за допомогою малювання. Зараз він малює безпосередньо в зоні бойових дій, планує продавати свої роботи і збирати гроші для військових.
VR-фільм «Свіжі спогади: Погляд» був представлений у березні 2023 року на престижному американському фестивалі SXSW.
Проєкт «Свіжі спогади» має на меті підвищити обізнаність про війну в Україні, орієнтуючись, насамперед, на міжнародну аудиторію. Але інші ваші проєкти були спрямовані також і на українську аудиторію.
Я працював над проєктом «Знешкодження», який ми презентували в Полтаві в Центрі сучасного мистецтва Jump восени 2022 року у співпраці з українською частиною команди, яка допомагала знімати «Свіжі спогади». Проєкт «Знешкодження» мав терапевтичний ефект для українців. Наприклад, однією з інсталяцій була модель надувної ракети у натуральну величину, яку ми повісили та підсвітили. Ця модель реагувала на звук: коли люди кричали на ракету, вона здувалася. Терапевтичний ефект полягав у тому, що люди відчували свою владу над ракетою.
Що ви відчуваєте після більш ніж року війни на Батьківщині?
Я відчуваю себе так само, як і більшість українців – втомленим від війни. Це не означає, що ми здамося, але всім зрозуміло, що війна не закінчиться ні завтра, ні післязавтра. Я також маю відчуття порожнечі, тому що багато моїх друзів виїхали або воюють. Незважаючи на це все, я дуже щасливий, що моя сім’я жива і здорова, що у нас є дім і він не зруйнований. Ця переоцінка цінностей особливо помітна, коли бачиш людей, які втратили все. Тим не менш, я позитивно дивлюся в майбутнє. Найголовніше для мене – знайти правильне застосування себе в цих обставинах і допомогти своїй країні.
Володимир Колбаса, режисер і продюсер, співавтор фільму «Свіжі спогади: Погляд»
Народився в Кременчуці. Вивчав видобуток нафти і газу та 8 років працював у цій галузі в Полтаві. Пізніше, Володимир вирішив змінити кар’єру і вступив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого на факультет кінооператорства. Там він отримав ступінь бакалавра і під час навчання працював у нафтогазовій галузі. Згодом, Володимир близько року працював оператором в Україні, і в цей час активно подавався на гранти та стипендії за кордоном. На початку березня 2018 року молодий митець отримав німецьку державну стипендію, завдяки якій навчався на магістратурі в Кельні. Через рік успішно подався на стипендію Erasmus та став учасником курсу з кінематографії, який проходив у трьох країнах: Ірландії, Угорщині та Естонії. У кожній з них Володимир провів по семестру. Він закінчив навчання у 2020 році і за кілька тижнів повернувся до Полтави, де живе і зараз.
